Медіація - це альтернативна форма вирішення конфліктів за участю третьої нейтральної сторони - медіатора, який допомагає сторонам дійти взаємоприйнятного рішення у конфлікті.

Історія медіаціїї доволі довга. Її можна вважати давнім методом вирішення конфліктів. Вона використовувалася до появи судової системи і була дуже популярна в Японії, Китаї, Англії. В Америці використання медіації почалося у 70 - х роках ХХ століття з метою вирішення трудових конфліктів, але нова хвиля інтересу призвела до того, що у 80 - х роках медіацію почали використовувати у системі суспільних відносин, у родинних та міжособистісних стосунках, у системі шкільної освіти. Дуже швидко шкільна медіація здобула суспільне визнання - результати реалізації програми «Медіація однолітків» обумовили поліпшення психологічного клімату у шкільних колективах, знизили рівень агресії та насилля, і сьогодні шкільний напрям реалізації медіації є одним із головних напрямів впроваждення ідей відновного правосуддя, одним із основних засобів корекції конфліктної поведінки і профілактики правопорушень неповнолітніх .

В Україні застосування медіації почалося не так давно. Одними із перших, хто почав реалізовувати ідею медіації у нашій країні були неурядові громадські організації - Одеська обласна Група Медіації (ООГМ) і Луганська обласна Група Медіації (ЛОГМ). Зараз розвитком та впровадженням медіаційної процедури займаються ще й інші українські організації та об'єднання, осередки яких розташовані у Києві, Львові, Білій Церкві, Жмеринці, Сімферополі та ін.

Зростання інтересу до цієї технології обумовлене тим, що медіація має унікальний потенціал трансформації взаємодії у конфлікті і як результат - зміну світосприйняття людей, які є учасниками конфліктної ситуації. Особливості медіації як процесу посередництва у вирішенні конфліктів, суперечок, полягають у тому, що медіація допомагає розширити можливості людей, які перебувають у конфлікті, сприяє розкриттю їхнього особистісного потенціалу, взаємному прийняттю .

Вже давно відомо, що конфлікт є невід'ємною частиною життя людини, життя суспільства, і хоч без нього неможливе саме життя, але й досі ставлення до конфлікту у більшості людей негативне. У науковій літературі є безліч визначень поняття «конфлікт», серед них найбільш вдалим, на наш погляд виступає саме це: конфлікт - це форма стосунків між потенційними чи актуальними суб'єктами соціальної дії, мотивація яких обумовлена протилежними цінностями, нормами, інтересами та потребами. Сторони, які перебувають у конфлікті, пов'язані, принаймні, однією формою психологічного або інтерактивного антагонізму. Психологічний антагонізм - це емоційна ворожість і подібні до неї явища. Інтерактивний антагонізм - взаємодія, що будується за типом боротьби чи втручання в справи опонента.

Конфлікт можна визначити як взаємодію осіб, які намагаються задовільнити свої потреби шляхом впливу на іншу сторону. Залежно від шляхів, вибраних для розв'язання конфлікту, він може мати як негативні, так і позитивні наслідки .

Якщо конфлікт розв'язується через протистояння, пригнічується чи ігнорується, його негативна складова виходить назовні та проявляється в різноманітних психологічних наслідках: у тривозі, розгубленості, самотності, прихованому гніві, стресі, втомі. Якщо конфлікт вирішується конструктивно, проявляються його позитивні сторони: почуття спокою та гармонії, задоволеності, полегшення, розширюються можливості особистісного зростання, межі конструктивного сприйняття навколишнього світу.

Можливо тому, що під час конфлікту кожна сторона хоче задовільнити власні інтереси та потреби, вийти переможцем, конфлікт і сприймається як боротьба. Однак, насправді ситуація виграшу у такий спосіб є доволі ілюзорною, принаймні, у міжособистісних конфліктах. Тобто якщо ці люди й надалі продовжують спілкуватися, то одна зі сторін конфлікту може почуватися незадоволеною, ображеною, що є причиною продовження конфліктної взаємодії, навіть якщо вона завуальована.

Якщо конфлікт сприймаєтся як боротьба, то можливі такі варіанти його вирішення:

Однак, якщо у конфлікті бачать проблему, то результати розв'язання цієї проблеми будуть такими:

Медіація - технологія, об'єктом якої є конфлікт як проблема. Медіація передбачає розв'язання конфліктної ситуації за принципом «виграш - виграш», тобто основною ідеєю медіації є врахування інтересів та потреб кожної конфліктуючої сторони. Реалізації цієї ідеї здійснюється за певними правилами і принципами.

До основних принципів медіації належать добровільність, нейтральність, конфіденційність, розподіл відповідальності між сторонами. За принципами добровільності та розподілу відповідальності медіатор надає сторонам можливості та право керувати власною долею, вони самі приділяють власні рішення, відповідають за їх прийняття та виконання, вони навіть можуть вийти із процесу, якщо вважають, що він не надає їм певних можливостей щодо вирішення проблеми. Принципи нейтральності і конфіденційності сприяють установленню і утриманню довірливої атмосфери, щирості учасників процесу, вільному діалогу, обговоренню раніше не виявлених аспектів конфлікту, в цілому допомагають створити сприятливий психологічний клімат .

Медіатор лише веде процедуру, при цьому він не займає позицію ні однієї із сторін, не оцінює їх, а однаковою мірою допомагає обом. Медіатор також нейтральний стосовно конфлікту, він не окреслює свого бачення сутності конфлікту, не висловлює пропозицій щодо його вирішення. Натомість він допомагає кожному учаснику визначити власне бачення ситуації, слідкує, щоб учасники почули версію протилежної сторони, визначає, узагальнює і перелічує питання, щодо яких здійснюються переговори, визначає спільні інтереси сторін.

Спілкування між сторонами конфлікту у процесі медіації відбувається через медіатора. Це дозволяє уникнути проявів агресії та оптимізує донесення інформації від одного учасника процесу до іншого. За допомогою навичок ефективного спілкування - перифразу, резюме, відображенню почуттів медіатор сприяє налагодженню взаємодії між сторонами конфлікту, допомагає їм «почути» один одного.

Результатом процедури медіації є згода та примирення. Це два рівні розв'язання конфліктів, які мають свої особливості. Згода - це договір за предметом конфлікту, примирення стосується вже не реальних предметів суперечки, а стосунків, взаємин сторін. Коли сторони досягають примирення, вони починають розуміти, приймати та цінити почуття інших людей, що має пряме відношення до каяття та прощення.

Те, що медіація сприяє примиренню учасників конфлікту, є найбільш сильною стороною цієї технології. Сторони, які примирилися, здобувають певний корисний досвід: вони починають виявляти турботу про іншого учасника конфлікту, мають змогу у майбутньому користуватися отриманими знаннями. Тобто сутність медіації полягає у тому, що вона допомагає трансформувати деструктивну ваємодію сторін у конструктивну. Ресурси цієї трансформації власне у людській сутності - у силі, порядності, співчутті, емпатійності людини, а медіація лише допомагає цій сутності реалізуватися.

Трансформативна модель медіації стверджує, що ця технологія пропонує учасникам по - іншому організувати роботу над конфліктом. Вона підтримує ефективний цикл персонального розвитку можливостей і міжособистісного визнання, завдяки чому знижується інтенсівність та напруженість конфлікту. Вона допомагає уникнути відчудження від опонента і навіть самовідчуження у перебігу конфлікту.

Окрім особистісних переваг, яким сприяє медіація, трансформація у конфлікті має важливі переваги для суспільства. Назараз доволі швидко розповсюджується практика використання медіації у вирішенні політичних та юридичних питань, у кримінальних та громадських справах, у розв'язанні конфліктів у системі школи.

Програма «Шкільна медіація» передбачає впровадження власне процедури медіації і її принципів у систему школи через залучення дорослих медіаторів до процесу вирішення шкільних конфліктів. Дорослі медіатори також можуть сприяти аналізу конфліктних ситуацій та вести конфліктологічнеконсультування.

Шкільна медіація сприяє швидкому і ефективному розв'язанню конфліктів на локальному рівні, без залучення владних структур і адміністративного тиску.

Програма «Медіація однолітків» також має на меті здійснення цілеспрямованої діяльності у профілактиці і швидкому реагуванні на конфліктні ситуації в шкільному середовищі, але вона передбачає залучення дітей - медіаторів до процесу вирішення учнівських конфліктів.

Сутність програми полягає у передаванні відповідальності за розв'язання конфліктів у руки самих школярів: пройшовши навчання, учні - медіатори допомагають своїм одноліткам домовлятися у ситуаціях конфліктної взаємодії без участі вчителів, батьків, адміністрації.

Медіаційна процедура - це процедура, заснована на принципах раціонального аналізу ситуації, раціонального вибору дій і прийняття рішень. Медіація не є психологічним методом роботи, медіатори не повинні розбиратися у психології людей, не повинні аналізувати їхні внутрішні проблеми і причини певної поведінки, вони також не повинні виконувати функції слідчих, арбітрів, суддів і т. і. Медіатори лише повинні знати і чітко дотримуватись правил та принципів медіації, завдяки яким вона набуває статусу безпечної процедури, безпечної у фізичному, психологічному, соціальному розумінні.

Як відомо, школа є найбільш консервативним соціальним інститутом, тут доволі складно змінювати організацію і динаміку життєдіяльності, а у випадку реалізації програми зміни повинні торкатися усієї системи шкільного життя. У зв'язку з цим всі учасники навчально - виховного процессу залучаються до участі у програмі: адміністрція, вчителі, батьки, учні - всі вони знайомляться з особливостями медіації, її сутністю і спрямованістю завдяки презентаціям програми, навчальним семінарам, робочим зустрічам.

Основною частиною програми є тренінг, у результаті проходження якого учні мають знання, вміння і навички щодо проведення медіаційної процедури. Програма тренінгу передбачає знайомство учнів з основними принципами сучасної конфліктології, які орієнтовані на співробітництво і мирне регулювання конфліктів; навчання конструктивним стратегіям поведінки; навчання медіації; підготовку групи учнів для виконання посередницьких функцій у процесі вирішення конфліктів; розробку плану організації системи учнівського посередництва у школі.

Шкільні служби порозуміння

Шкільна служба порозуміння (ШСП) - це команда підготовлених старшокласників-посередників (медіаторів), які допомагають своїм ровесникам розв'язувати конфлікти мирним шляхом, використовуючи у роботі відновні практики - медіацію однолітків, коло тощо - і працюють над формуванням безпечної атмосфери в навчальному закладі. Роботу ШСП організовує координатор, зазвичай психолог або соціальний педагог, який пройшов підготовку і володіє знаннями та навичками з організації та керування ШСП.

Діяльність ШСП базується на принципах відновного підходу, який передбачає:

·        Повагу до особистості, віру в її здатність вирішувати конфлікти у найкращий для себе спосіб - учасники конфлікту активно залучені до процесу обговорення та самостійно приймають рішення щодо подальших дій; тому медіатор - це не суддя, не порадник, а "той, хто допомагає спілкуватися".

·        Відповідальність у стосунках та по відношенню до інших - процес переговорів побудовано таким чином, щоб учасники конфлікту мали можливість зрозуміти один одного, усвідомити власні вчинки та наслідки, до яких вони призводять, тобто власну відповідальність. Атмосфера довіри і поваги сприяє тому, що учасники конфлікту охочіше беруть на себе зобов'язання щодо виправлення ситуації або відновлення стосунків.

·        Віру в кожну особистість та її здатність змінюватися - вирішення конфлікту за участю медіатора побудовано як процес переговорів партнерів, а не суперників, що сприяє засвоєнню учнями іншої конструктивної моделі розв'язання конфліктів, яку вони можуть використовувати в майбутньому.

Як створити Шкільну службу порозуміння?

Кроки створення ШСП:

1.            Прийняття шкільною адміністрацією рішення про створення ШСП. Підставами для прийняття такого рішення, зокрема, можуть бути: напруга, велика кількість конфліктів тощо. Крім того, ключовим фактором є готовність шкільної адміністрації сприяти процесу впровадження та функціонування ШСП, а саме:  делегування повноважень щодо вирішення конфліктів школярам; розуміння і згода  адміністрації та педагогічного колективу навчального закладу дотримуватися принципів відновного підходу в питаннях шкільної дисципліни, виділення та обладнання приміщення для ШСП.

2.            Інформування педагогічного колективу про впровадження ШСП. Вибір координатора програми серед педагогічного колективу навчального закладу відповідно до наступних критеріїв: бажання координувати діяльність ШСП, авторитет серед учнів та вчителів, наявність вільного часу тощо.

3.            Інформування учнів 8-11 класів про впровадження ШСП. Анкетування учнів та відбір потенційних кандидатів для проходження навчання відповідно до наступних критеріїв: авторитет серед учнів та педагогів, бажання бути медіатором, участь у позашкільній роботі тощо.

4.            Проведення співбесід із потенційними кандидатами, відбір учасників тренінгу "Базові навички медіатора ШСП" згідно з такими критеріями: розвинені комунікативні навички, співробітницький підхід у ситуації конфлікту, безоціночність тощо.

5.            Підготовка команди (координатора та школярів-медіаторів) для роботи в ШСП, проведення тренінгу "Базові навички медіатора ШСП".

6.            Інформування учнів, педагогів та адміністрації школи про діяльність ШСП, представлення механізму передачі справ/звернення для їх розгляду за допомогою процедури медіації та процедури кола.

7.            Проведення медіацій та кіл серед однолітків учнями-медіаторами та координатором служби (у випадку складних конфліктних ситуацій).

8.            Підготовка нових медіаторів із числа учнів, які пройшли відбір згідно зі згаданими вище критеріями та внутрішнє навчання (організоване координатором служби за допомогою практикуючих школярів-медіаторів) принаймні один раз на рік для забезпечення неперервності функціонування ШСП.

9.            Підвищення ефективності діяльності ШСП шляхом проведення зовнішніх супервізій та внутрішніх тематичних дискусій, що мають нам меті аналіз напрацьованого досвіду.